І двірець, і дзвінкий, як завше,
Той же натовп, і гамір, і крик.
Рушить потяг у тьму, розірвавши
Наші руки назавже, навік.

Мокрий вітер різкий пероновий |
Витре сльози, поїдеш - умру. |
Та шматками рвучкої розмови |
Не зв'язати розірваних рук... | (2)

Брязнуть кола і плавко, і лунко
Попливемо у інше життя.
З безнадійного поцілунку
Зарегочеться паротяг...

Мокрий вітер різкий пероновий |
Витре сльози, поїдеш - умру. |
Та шматками рвучкої розмови |
Не зв'язати розірваних рук... | (2)