0
0

Жінка другова Олександр Смик




ЖEmив та бувAm собі коB7зак – зіEmрвиголоCва.    D     G 
AmТа сподобаласьEm йому жінкаB7 другова.     Em  
CТа сподоDбаласGь йому жCінкаAm другова.B7      Em  

НEmіби й досAmі і не B7жив, віEmдшукав тCраву –D       G 
ПAmопри Бога зворEmожив жінку B7другову.     Em  
ПоCпри БогDа звороGжив жCінкуAm другову. B7      Em  

ДEmовелосAmь іти на B7Січ підEm хоругваCми.   D      G 
AmТа не з ним була Emв ту ніч жінкаB7 другова.     Em  
ТCа не з ниDм була Gв ту ніч CжінкаAm другова. B7      Em  

СEmумно шабAmельки дзвB7енять, пиEmл та згаCрище.    D     G 
AmІдуть на ворожуEm рать два тоB7вариша.    Em  
CІдуть наD ворожуG рать Cдва тAmовариша. B7     Em  

ВтрEmичі білAmьше ворогіB7в. ДруEmг знесилCений.   D     G 
ПрAmолунало помEmіж гір: «ПрощайB7, милая!»   Em  
ПроCлуналDо поміGж гір: C«ПрощайAm, милая!» B7     Em  

КEmозак конAmика обнB7яв, б'Emє попругоCю.     D    G 
КAmулю на себе Emприйняв, яка дB7ругові.    Em  
КCулю наD себе Gприйняв, Cяка дAmругові. B7     Em  

ПEmоверталиAmся на B7Січ підEm хоругвCами.   D      G 
AmГірко плакала вEm ту ніч жінкаB7 другова.    Em  
ГCірко плакDала вG ту ніч CжінкаAm другова. B7     Em  






Оцінити цей розбір
Внески:
Максим
Максим
anonim