Пане підпоручнику, вже зійшла зоря,
Час гуляти вовку битим шляхом.
Заспівали кулі; десь співа й твоя,
Шляк би її трафив.

Ніч, холодна ніч, ніби й не було.
Серед цих пожеж знов серцю зимно.
Пане підпоручнику, знало все село:
Я тобі дружина.

Повінчав нас ліс віночком із трав,
В головах стояли білі коні.
Пане підпоручнику, ти тоді казав:
"Бог нас оборонить..."

Твій холодний труп кинуть під паркан –
Кров, як вишиванка, під мундиром...
Пане підпоручнику, мене не злякать –
Піду до Сибіру...

Пане підпоручнику, вже зійшла зоря,
Час гуляти вовку битим шляхом.
Заспівали кулі; десь співа й твоя,
Шляк би її трафив.