По житті жінки всі випадкові,
А прожить – не поле перейти,
До тієї гідної Любові
Увесь вік доводиться іти...
Лиш вона одна буває поруч,
Як молитва в радощах й біді,
Лиш вона надвоє твоє горе
Може смутком хустки розділить.

Люди кажуть, що існує пам'ять,
Доки плачуть вдови – дзвони б'ють.
Стало рідким винятком – кохані
За коханим до Сибіру йдуть.
Задощить, знесе нестримна повінь
Власноручно зведені мости,
До тієї гідної Любові
Увесь вік доводиться іти...

Кожна зустріч, мрія і надія,
Всі жінки – це попіл, кров і дим,
Із-за них ми починали війни
І змагання у завзятті рим.
Музика, гармонія і слово,
Сходження з простого полотна,
До тієї гідної Любові...
А така буває лиш одна...