Ти щаслива, весною залюблена,
Твоя посмішка сонцем сія,
Твої губи, зволожені губи
Шепотіли: "Навіки твоя..."

Білий світ у веснянім полоні,
Цілий світ відбивався в очах,
Громовиці в недільному дзвоні,
Наче Цар нас Небесний вінчав...

Я навіки твоя, як відлуння,
Ніби вічність а я вже відвик...
О, кохана моя, шестиструнна,
Не мовчи, щоб продовжити вік!