Знов дорога, як доля,
Жорстока й нещира
Та в душі не загасне
Жадання вогонь.
Поцілуй мої очі |
Своїми очима, |
Щоб світився в них |
Промінь цілунку твого! | (2)

Мов розкрилений вітер -
Життя за плечима,
Тихе зболене серце
Так само щемить.
Поцілуй мої очі |
Своїми очима, |
Щоб спинити в зіницях |
Ту зоряну мить! | (2)

В тім гаю, де на провесні
Квітне ліщина,
Де очанка трава просить
Знову до неї прийти.
Поцілуй мої очі |
Своїми очима, |
Щоб у них залишились |
Тільки я, тільки ти! | (2)