Для чого ночами холодними я не спав?
Для чого намагався дійти таки до кінця?
Для чого від усіх приховував свою мрію?
Для чого я живу і для чого усі рядки ці?

Ти запитаєш мене хто я і звідки я взявся,
І для чого цими нотами годую твоє серце,
Для чого витрачав мільярди своїх годин,
Аби до вас куплети ці таки змогли доповзти.
Для чого подихав із голоду кілька тижнів,
Купив цей мікрофон і потім не мав що їсти,
Вбивство себе самого – заради чого?
Для чого я приковував себе до мікрофона?
Відмовляючись від друзів, ховаючись від людей,
Із болем прокидаючись зранку кожен наступний день,
Дозволивши собі реальність цю серед пісень,
Побудував своє звалище із мрій та ідей,
Над якими всі сміються – це дитячі фантазії,
Твоя музика нікому не потрібна, побачиш це,
Згасне все, часу трохи й перегорить,
І повернешся ти у наш "неідеальний світ".

Оце так ідіот, клятий ідеаліст,
Забий на свої вірші, спиною до них ти повернись,
"Будь реальним, чувак, пора вже вирости,
А не займатися фігньою типу там пошуку щирості".
В серцях людей, в яких і досі я вірю,
Ну, не може ж так бути, щоб залишався один я,
Я вийняв із себе правду усю назовні,
Раптом побачу я небо без цього болю.
Для чого виймаю із себе це на поверхню?
Для чого заливаю алкоголем біль нестерпний?
Так вперто на верх тягну себе щоденно,
Відвертими зізнаннями за принципом крещендо.
Так легко згадати усе своє минуле,
Думки, що дуже часто не дають мені заснути,
Минуле, якого частково і не було,
Дитинство наодинці з оптимізмом у майбутнє.

І батько-алкоголік, якого і не бачив,
Рідний мій татусь, не хвилюйся, я все пробачив.
Що тут такого? Змінити на алкоголь
Матір з новонародженим сином – звичайна норма.
І потім пішов ти, повернувся лише раз,
Для чого? Аби потім знову зникнути назавжди?
Аби потім я боявся запитувати про правду,
Щоб не зламати ідеалів, яким повірив рано,
А потім в серці рани, які ховав старанно,
Які не гоїлись навіть коли ставав я старшим,
Які тепер дістав я, віршами і листами,
Що розмальовані чорно-білими кольорами,
Які ховаю в рамки нікнейму "Noizy Minor",
Нікчемні намагання забути всю реальність,
Яка тепер щоранку жорстоко й бездоганно
Допомагає топтати всі мої мрії ногами.

Ну, так, авжеж, вигідно лити сльози,
І таким чином прокладати успіху дороги,
А потім популярність, фанати й купа грошей,
Це просто смішно, замовчіть, будь ласка, досить.
І, мабуть, тексту багато, комусь тяжко напрягати,
Свої звивини для того, щоб відчути хоч краплю,
Хоча б відсоток усього, що звучало у музиці,
У відвертих акордах, що з Інтернету загрузяться.