– Ой легойка коломийка, легойка, легойка,
А від тої коломийки болить головойка.
А як тую коломийку зачую, зачую,
Через тую коломийку дома не ночую.

Не спала я тої ночі, не спала на волос,
Я думала, що почую миленького голос.
– Ой їду я машиною, їду над водою,
Що ти, мила, наробила, гину за тобою.

– Біля саду криниченька, я в неї дивлюся,
Рахують ми люди роки, що не віддаюся.
– Пливе вода з-за города, вода гору змила,
Не журися, не гризися, дівчинонько мила.

– Ой мій милий легінику, мій милий кришталю,
Кажуть люди, що тя люблю, – я того не таю.
– Нащо тобі, моя мила, таїти, таїти,
Коли ми ся так любимо, як маленькі діти.