Чабан вівці зганяє,

Приспів:
Мой чабане, мой.

До дівчини гукає, (2)
А ти мене не люби,
Віку свого не губи. (2)
Як дівчина то вчула,
До ворожки майнула. (2)
– Ой бабуню, що хоч дій,
Нехай буде чабан мій. (2)
Накопала кореню,
Поставила до вогню. (2)
Ой ще корінь не скипів,
А вже чабан прилетів. (2)
– А що тебе принесло,
Чи сідельце, чи весло? (2)
– Приніс мене сивий кінь
Та до тебе на поклін. (2)
Що ся стало, не знаю,
Як життя, тя кохаю. (2)