Шумлять верби в кінці греблі,
Шо я же насадила.
Нима же того козаченька,
Шо я же полюбила.

Ни я його полюбила –
Полюбила ж мати.
Заставила свою же дочку
Весь вік горювати.

Нима його та й не буде –
Поїхав за Десну,
Сказав: "Рости, дівчинонька,
На другую весну".

Росла, росла дівчинонька –
Та й на порі стала.
Ждала, ждала козаченька –
Та й плакати стала.

Ой не плачте ж, карі очі,
Така ж ваша доля.
Полюбила козаченька,
При місяці стоя.