Ходе павич ой по городі та й пірячко губе.
Не вірь, дівка, ой козакові, шо він тебе любить.
Не вірь, дівка, ой козакові, шо він тебе лю(бить).

Ой він любить, ой він любить, близенько сідає.
Він з твоєї ой головоньки же ума виверяє.
Він з твоєї ой головоньки же ума виверя(є).

Ой виверяє, ой виверяє, близенько сідає.
– Зачим тобі, ой дівчинонько, й довгий волос здався?
Зачим тобі, ой дівчинонько, й довгий волос здав(ся)?

Волос довгий, волос довгий, а ум коротенький.
Насміявся ой козаченько над дівкой молоденькой.
Насміявся ой козаченько над дівкой молодень(кой).

– Смійся, смійся, ой ти, козаче, буде тобі горе.
Будеш лежать ой у постелі же, а смерті не буде.
Будеш лежать ой у постелі, а смерті не бу(де).