Сталь ножа,
Зіскрібаючи іній з дзеркал,
Оголює перші самопочуття,
І ти хочеш любити,
Ти хочеш страждати,
Відчуваючи погляд свій
В чужих очах.

Впала завіса,
Відрубавши погляди
Хтивих очей –
Хтось сказав
"Я люблю Вас!",
Хтось волав:
"Я – ваш раб,
Ваш покірний слуга!" –
Жалюгідні, бездушні серця
Творців ілюзії свободи
Тіла й душі,
Що не належать нікому –
Любов існує лиш за межами світу
Нейтральних душ,
Скутих духом єдинства...

В одній воді
Відмивають каміння від глини
І серця від крові,
Одними руками
Пестять лагідні груди
І ширяють ножем...
Ми маєм служити
Зразками своєї епохи
Із плоті і крові,
В єдиній системі
Виміру зла і добра
Любов’ю і смертю.