Літургією
Трансцендентних снів
Ми з тобою сковані
Назавжди.
Серце
Без серця,
Душа без душі –
В двох пульсаціях ми
Споріднені.

Ця трагічна суть,
Обіймаючи нас
Своїм дивним теплом,
Так несхожа на біль,
Що залишив нам світ,
Як оберт Землі,
Срібний місячний попіл,
Дух сонячних хвиль.

В місті-тунелі,
Де блукає наш світ,
Хто ви такі,
Щоб не знати причин,
Чому кожна любов
Тут народжує страх,
Чому кожне життя
Тут народжує смерть?

Рух каміння й піску –
Дух єдинства світів,
Ніби кров і плоть
Тлінних богів.
Серце
Без серця,
Душа без душі,
Дим без вогню –
Так буде завжди...

І доки ви
Могли втримати погляд
Од відриву
Від ваших тіл,
Доти ви
Могли мати спокій
У єдинстві
Цих двох стихій.

Доки світ
Залишався поруч,
Ніхто не хотів
За нами йти,
Народженими
Холодною кров’ю
Від теплих сліз
Льодяних хрестів.