В зоопарку вольєри і грати,
В зоопарку земля мов чужа,
Птахи, звірі - живі експонати,
Від страждань завмирає душа.
З клітки видно хмариночку білу,
Хтось свободу у птаха забрав,
І, згорнувши знесилені крила,
Журавель на весь світ заридав.

Приспів:
Відпустіть в небеса журавля! -
Кличе небо і просить земля,
А в неволі не жить журавлю,
Відпустіть - я вас, люди, молю!
В небеса журавля відпустіть! -
І Господь вам гріхи всі простить,
Або грати із ним розділіть -
Хай душа і у вас заболить!

Чути дуже далеко ридання,
Наче стогін, далеке "курли",
А колись журавлі на світанні
В синім небі літати могли.
Відпустіть мене, люди, на волю,
Я в страждання дійшов до межі,
Я ж не скоїв нічого лихого,
Щоб за гратами вік свій прожить!

Приспів. (2)