Ми на землі стрічалися не раз,
Весною нас сопілка розбудила,
І перша квітка танцювала вальс,
Коли бджола їй губи золотила.

Ми на землі стрічалися не раз,
Там наше літо ягодами зріло,
І поцілунок на устах не гас,
До поки серце ним не відболіло...

Ми на землі стрічалися не раз,
Пили осінній смуток вечоровий,
і зорі так приманювали нас,
Як у дитинстві пряники медові.

Ми на землі стрічалися не раз, |
У сніговій зближалися завії, |
Коли той світ - не звабливий міраж, |
Тебе і там любов моя зігріє!.. | (2)

Тебе і там любов моя зігріє...
Тебе і там любов моя зігріє...
Коли той світ - не звабливий міраж,
Тебе і там любов моя зігріє...