Не питай, не питай, чого плачу,
Не питай, чого бігаю в гай,
Чом блукаю я там до півночі,
Не питай! Не скажу! Не питай!

Ти приходиш до мене щоночі,
Ти приходиш як міцно я сплю,
Заглядаєш в заплакані очі
І шепочеш: "Не плач, я люблю!"

Я слова твої чую веселі,
І крізь сон усміхаюсь тобі.
Твої очі горять наді мною,
Невимовні, глибокі, ясні.

Ти, здається, мене обнімаєш,
В тих обіймах я млію уві сні,
Поцілунками душу виймаєш,
Вириваєш ти серце мені.

Візьмеш ти із грудей моє серце
І навіки залишиш одну,
Ти залишиш мене одиноку,
О, Боже, тебе я люблю!..