Ми зустрічалися, літо цвіло,
Осінь здалеку ще йшла.
Ой, як давно, як давно це було,
Наче це казка була.
Тільки на згадку конвалії цвіт
В пам'яті нашій розцвів,
Скільки вже зим промайнуло та літ -
Білий той цвіт не стемнів...

Приспів:
Біла конвалія - срібна печаль, |
Не повернути кохання, на жаль. |
Ти зрозуміла і я зрозумів: |
Не повернути цих днів. | (2)

Кожен з нас щастя своє відшукав,
Руку простяг до руки,
Ти побажала і я побажав
Щастя на довгі роки.
Ми розійшлися навіки віків,
Але немов заповіт:
В наших серцях сумовито розвів
Білий незайманий цвіт...

Приспів. (2)