Пил за вікном, що давно роздуває
Дивний вітер.
Груди каміння, що летять у небо –
Багряні квіти...
Бруд у калюжах, що висихають –
Темне море.
Вода, що капає з чорної хмари –
Дикі зорі.
І я кажу тобі...

Забирайся геть!
Забирайся геть!
Масти собі спину сам!

Забирайся геть!
Шуруй звідси!
Забирай свої мешти!
Забирайся геть!

Забирайся геть!
Твої речі надворі!
Забирайся геть!
Вали собі!
Хавай сирі макарони!

Час, що біжить, немов навіжений,
Надто довго.
Небо, що падає нижче за сонце, –
Висохне скоро.
Тисне на голову тиск, що зліплений
З моєї крові.
Тиждень, що я прожила без твоєї любові
Чуєш, годі!
І я кажу тобі...

Забирайся геть!
Забирайся геть!
Масти собі спину сам!
Забирайся геть!
Шуруй звідси!
Забирай свої мешти!
Забирайся геть!
Забирайся геть!
Твої речі надворі!
Забирайся геть!
Вали собі!
Хавай сирі макарони!

Ніздрі мої розриває повітря,
Плюю на асфальт я гарячу слину.
Очі налилися кров’ю, на душі сміття.
Чуєш, шуруй звідси! Волаю у спину...