Ох, як люблю, ох, як люблю ті наші гори,
Де по лісах гуля леґінь.
Шумить потік там край діброви,
У них прожив там двадцять літ.
А в ту пору, а в ту пору, як лютий ворог
По селах розбривсь,
Гуляємо собі по лісах,
Як гуляв Довбуш ще колись.

Гей же гу, гей же гу-гу!
Гей же га, гей же га-га!
Жиймо ще поки час!
Бо хто з нас відгада?

І стали нам, і стали нам ті наші гори
Твердинею в лютий час,
А віковічні темні бори
Від ворогів хоронять нас.
А як здобудемо, здобудем Україну,
То гори все шумітимуть,
Тут бились наші партизани,
Що влили пімсту в нашу грудь.

Гей же гу, гей же гу-гу!
Гей же га, гей же га-га!
Жиймо ще поки час!
Бо хто зна?..

Гей же гу, гей же гу-гу!
Гей же га, гей же га-га!
Жиймо ще поки час!
Бо хто з нас відгада?