Зриває дах
Та пече в моїх скронях.
Катастрофа
Затягнулась ненароком.
Крах!
Я ніби ранений птах.
Жива істота,
Що б’ється від току.
А місто спить і не чує
Моїх криків,
Моїх ударів ліктями
Об стіну.
А місто спить і не бачить
Мої очі.
Не відчуває, як ламає
Мені спину!
І що робити,
Коли просто безвихідь,
Коли не знаєш:
Направо чи вліво?!
Де прочитати,
Прослухати, вчити,
Як дивитись вперед,
Але сміло?!
Не відпускає,
Жбурляє, як камінь,
Перекидає з голови
І на п’яти.
І ти не знаєш,
Що з тобою буде далі,
Які в бою
Твої будуть втрати?!

Приспів:
Маєш крила – то літай!
Маєш плечі – то тримай!
Маєш вуха – то слухай!
Віру в себе не втрачай!

Якби я міг
Зазирнути в майбутнє,
Перекрутити і
Поставити крапку.
Якби я міг
Розтрощити минуле
І будувати все
Знову спочатку.
Налаштувати
Міцні коридори,
Відкрити вікна,
Всміхнутися щиро.
Контролювати
Всі точки опори
І знати, що в мене
Міцна квартира!
Не сяде дах,
Не розваляться стіни,
Постійно тепло
І солодко буде.
З моїх думок
Позникають всі тіні,
А вранці
Хтось ласкаво розбудить!
Переступлю за поріг
І зрадію:
Навколо кольорові сни,
Наче мрія.
Я озирнусь
На свої катастрофи
І зрозумію,
Що маю надію!..

Приспів