Як я сой заспівам красні, премилені,
Аж мі ся розвиют під бучком корені.

Як я сой заспівам попід яворики,
Почує мя милий аж до Америки.

Як він мя почує, то він сой так рече:
– Яке ж то дівчатко по горах щебече?

Дівчатко щебече, на милого кричит:
– Вернийся, миленький, верний з Америки!

– Несмут ся, дівчино, бо я ся не смучу,
Коли світ обийду, до тебе прилечу.

Навчий, дівча, навчий коня воду бродиц,
Буду до тя, буду каждий вечер ходиц.

– Я би-м научила коня воду бродиц,
Але ти не схочеш штовечер проходиц.