В вишневім садочку пташки щебетали,
Українські хлопці до Прус від’їжджали.

До Прус від’їжджали в щасливу годину,
Лишив батька, неньку, молоду дівчину.

Лишив батька, неньку, що ’го годувала,
Молоду дівчину, що вірно кохала.

Приїхав до Пруса, став ся мельдувати,
Дали до копальні вугля ладувати.

Дали до копальні вугля ладувати,
Зачали кавалки на него спадати.

Зачали кавалки на него спадати,
Зачали к родині таліграм пускати.

Зачали к родині таліграм пускати:
Най приїде мати сина поховати.

Приїжджає мати, йдуть хлопці з роботи:
– А де ж мій синочок, що ’го не видати?

– Не плач, стара мати, не плач, не журися,
Вже три дні минуло, як твій син забитий.

Вже три дні минуло, як ’го поховали,
Штири пари коней сумненько ступали.

Штири пари коней сумненько ступали,
Штири козаченьки на віват стріляли.

Штири козаченьки на віват стріляли,
Так то твого сина з парадов ховали.