Ой там на горі травка ся колише,
Давно мій миленький лист до мене пише.
Ой пише він, пише чорним атраментом,
Щоб я стала прочитала з плачем та й ляментом.

Стояв я на мості місяць і з годину,
Чекав я на відпис і свою родину.
Не одна рибонька попід міст перейшла,
Ні разу-м не видів, щоби листа несла.

Листи мої, листи, не ідете з мисли,
Як си нагадаю, куди ви перейшли.
Перейшли ви річку та й биструю воду,
Тяжко мені жити в Канаді без роду.

Канадо, Канадо, яка ти немила,
Не одного-с господаря з жінков розлучила.
Розлучила з жінков і дрібненькі діти,
Рад би-м я додому соколом злетіти.