Чия хата соломою вкрита?
Сидить мати сльозами залита,
Сидить, сидить, стиха промовляє,
Що за сина не чує й не знає.

– Сину, сину, ти моя потіха,
Лишив-єсь ня, як кору з оріха,
Сама сижу, бідна, дома, плачу,
Що я тебе не чую й не бачу.

Ой не плачте ви, очка рідненькі,
Я утратив життя молоденьке,
Вандруючи по чужому світу,
Загубив я молодії літа.