Ай виріс я, гарний хлопчик, при своїй родині
Та й весело розвивавси в нас на Буковині.

А восени я вженивси, тяжче стало жити,
Бо ми мусіли обоє на панів робити.

А і став я та й думати, що маю робити,
Може, піду до Канади, краще стане жити.

Написав я до агента по щиру пораду,
Як я маю без паспорта їхати в Канаду.

Агент мені відписує на котрую днину,
Щоби-м мая тридцятого покинув родину.

А прийшов той день майовий в суботу до днини,
Брав я річі не ріднії, попрощав родину.

Брав я річі не ріднії, взяв куфер у руки,
Як пішов я до Канади, як Юрій на муки.

Як прийшов я до Канади, знизенька вклонивси –
Прощай, моя родиночко, може, з ким сваривси.

Прощай, моя родиночко, та й ти, рідна мати,
Бо не знаю, чи вже прийду до тебе вмирати.