Кину грудочкою снігу
У вікно твоє вечірнє,
Хай зійде твоє обличчя,
Мовби місяць у вікні.
На обличчі хай посходять
Твої брови непокірні,
Очі хай твої посходять |
Невеселі і несмутні. | (2)

Задивлюся на обличчя,
Як на тепле літнє небо.
Як на тепле літнє небо
У Зимовім Ірпені.
Усміхнуся і, усміхнувшись,
Слово вимовлю до тебе.
Хоч тобі ж бо не почути |
У кімнаті, у вікні. | (2)

Навесні, а, може, влітку,
Знов знайду вікно вечірнє,
Де колись в зимовий вечір
Ти привиділась мені.
Зупинюся, чи побачу
Твої брови непокірні?
Чи побачу твої очі |
Невеселі й несмутні? | (2)

Зупинюся в сподіванні,
Але марно буду ждати,
Не зійде твоє обличчя,
Мовби місяць у вікні.
За печаль усіх самотніх
Буду щиро сумувати
За тим вечором зимовим |
У зимовім Ірпені. | (2)

За печаль усіх самотніх
Буду щиро сумувати
За тим вечором зимовим |
У зимовім Ірпені. | (2)