Пригорніть мене, рідна, до себе,
Як колись, до грудей пригорніть.
І в дитинство далеке, далеке, далеке як небо,
Сиве літо моє, сиве літо моє наверніть.

Хай летять журавлі над подвір'ям,
Хай натхненно курличуть весні,
Зронить диво-журавлик жар-пір'я
І впаде воно в душу мені.

Упаде і засвітиться в пісні,
Я із нею по світу пройду.
Пригорніть, пригорніть,
Пригорніть мене, рідна... Запізно...
Вже у хаті я вас, вже у хаті я вас не знайду.

Груди здавлює біль до нестями,
Он, торкнувшись порога крилом,
Відлітаєте ви, відлітаєте ви з журавлями,
Тільки крик, тільки крик,
Тільки крик, тільки плач за селом.

Хай летять журавлі над подвір'ям,
Хай натхненно курличуть весні,
Зронить диво-журавлик жар-пір'я
І впаде воно в душу мені.

Пригорніть мене, рідна, до себе,
Як колись, до грудей пригорніть.
І в дитинство далеке, далеке, далеке як небо,
Сиве літо моє, сиве літо моє наверніть.