Знов буяє весна,
В ніжних, теплих ласкавих долонях
Заквітчались уже
І поля, і гаї, і луги.
Матері, матері,
Лиш на ваших, на зболених скронях
Не розтануть ніяк,
Не розтануть холодні сніги.

Дні які за вікном...
Черешневі, вишневі, хороші,
Та під сонцем ячить
Лебедине прощальне крило.
Посивіли літа.
Не діждались синів із пороші,
І женуть їх вітри
Ген за обрій кудись, за село.

О, шалені вітри,
Незагнуздані коні уперті.
Не звертайте життя
На останні так швидко круги.
Забарились сини
У воєнній лихій коловерті,
Щоб діждатися їх,
Матерям іще треба снаги.

Знов буяє весна,
І до сонця знов тягнеться сонях,
І зозуля кує, -
Значить жити в щасливих літах.
Плачуть лиш матері,
Дзвонить па'мять у зболених скронях.
І шукає синів,
І скликає синів по світах.