Я нG#mе червоний! Я Багряний!
Я неC#m римую для партера!
І це нF5е рими, це є рани!
Та я Cm7не Мельник! Я Бандера!
МетеG#m снігами моє літо…
Із батC#mьківщини Симоненка
Я до F5кінця йду, як Теліга!
І вірю Cm7в крила, як Костенко!

Я був,G#m як ти невидимо русифікованим,
ВважаC#mв у стаді себе стильним і підкованим…
І аж з F5полтавського дивану у москву забрів,
Не требCm7а в здивуванні підіймати своїх брів…
Я слухав музику, казав «какая разніца»…
Не думав що напишу пісню, як наразі ця.
Російські фільми, вночі книгами долистую
І вже дитина говорить моя російською…
Їхні зірки зривали оплески, овації,
Іще не бомби, та рак асиміляції…
Невидимі кулі потрапляли в наші голови,
Були одягнені ми, так культурно були голими…
І ми та більшість, яка мовчала вісім літ,
А може говорила тихо, та не так, як слід!
Та ось снаряди накривають золоті поля,
Якщо ти зараз не прокинувся, то вже ніяк.

Я нG#mе червоний! Я Багряний!
Я неC#m римую для партера!
І це нF5е рими, це є рани!
Та я Cm7не Мельник! Я Бандера!
МетеG#m снігами моє літо…
Із батC#mьківщини Симоненка
Я до F5кінця йду, як Теліга!
І вірю Cm7в крила, як Костенко!

І все повторюється люди, як уже було,
Смерть дуже любить цілувати незалежного,
Того нескореного воїна, якого мить
Навіть не бачили, неначе того бога ми!
Який уперто свободу свою так не віддасть,
Та ще по ходу рятує таких несмілих нас…
Таких невпевнених в бою і самовпевнених
В тилу під пивом за столом і за паперами…

Ми довго в стороні стояли наче судії,
Та я сповідуюсь сьогодні в моїй студії!
Словом підпалюю минуле і його золу,
Кидаю римами цими під біт у рило злу!
І зеленіють моїх віршів несміливі стебла,
По тій дорозі, що веде лиш до самого себе…
Друже, снаряди накривають золоті поля,
Якщо ти зараз не прокинувся, то вже ніяк!

Я нG#mе червоний! Я Багряний!
Я неC#m римую для партера!
І це нF5е рими, це є рани!
Та я Cm7не Мельник! Я Бандера!
МетеG#m снігами моє літо…
Із батC#mьківщини Симоненка
Я до F5кінця йду, як Теліга!
І вірю Cm7в крила, як Костенко!

Я нG#mе червоний! Я Багряний!
Я неC#m римую для партера!
І це нF5е рими, це є рани!
Та я Cm7не Мельник! Я Бандера!
МетеG#m снігами моє літо…
Із батC#mьківщини Симоненка
Я до F5кінця йду, як Теліга!
І вірю Cm7в крила, як Костенко!