Безкрає глибоке небо
Заковтує хмари голі;
Мить тому ще було світло,
Та сковує ніч поволі.
Залишився слід на дорозі,
Чи крапля в прозорому морі.
Мій спогад ще свіжий досі –
Літали птахи на волі.

Промінням безглуздих ідей
Так легко себе засліпити,
Не бачити звичних речей,
Безвихідь у тому згубити.

Старі дні стирають нові,
Ховають бетону плити.
Залякують плями крові;
Ілюзію легко створити.

Промінням безглуздих ідей
Так легко себе засліпити,
Не бачити звичних речей,
Безвихідь у тому згубити.
Думки всі причинні втекли,
Забрали з собою неспокій,
Лиш спогади димні мої
Тримають минулого докір.

На втомлену землю лягають
Шляхів сірі грати,
Суху білу стелю
Закутують темряви шати.
Нав’язливий здогад
Ще трохи і визначить ролі,
І мій свіжий спогад –
Літали птахи на волі.