Як білі хмари у вікні,
Минають без упину дні,
І спокою так мало в них.
Зів’яне листя.
Холодно пахне уночі
Свіжими краплями роси,
А в день роса дощів сліпих
Тече крізь пальці.

В дрімливій тиші ріже слух
Глухих важких сокир десь стук,
І дикий птах втікає з рук.
Спіймати б щастя.
Так невгамовно час летить –
Сухій траві не довго тліть –
Його спинити хоч на мить
Ніяк не вдасться.

Міський пейзаж за брудним склом,
Одноманітно стіни тлом.
Маса облич покритих злом.
Байдужа підлість.
Болючі докори в очах.
Постаті тьмяні в дзеркалах.
Тінь темних вулиць криє страх.
Барвиста дійсність.

Відгомін від гучних подій.
Під ступнями стікає гній.
Награна щирість – радість в ній.
Сліди на бруку.
Терпкий десь ненависті смак
Ховається в рожевих снах.
Наївна правда в здогадах.
Тіла без духу.