Коли життя із тебе насміхнеться
І ти опинешся в куті глухім,
Запам'ятай, що все лихе минеться, |
Лише згадаєш ти свій отчий дім. | (2)

Лише згадаєш ти свій отчий дім.

І знову в тобі оживе надія,
Як ожива з весною перший рин,
Бо ту надію в добрий час посіяв |
В ту колисоньку твій отчий дім. | (2)

В ту колисоньку твій отчий дім.

А як не сила перенести втому,
Слова твої незрозумілі всім,
То не барись вернутися до дому, |
Тебе завжди прийме твій отчий дім. | (2)

Тебе завжди прийме твій отчий дім.