На дворі глупа ніч,
Хоч око виколи.
Небес могутній клич
Здіймає вихори.
І мов світанку лик
У далині світиться,
І чути стук копит
Під чари місяця.

І завиває вовк,
Трава гойдається.
І неспокійний зойк
З озер зривається,
І кінь вже поруч, тут,
Мов світу вигнанець.
Він мчить на ночі суд,
Коли ж зупиниться?..

Вже змучився, ірже
І важко дихає,
І пара з носа йде
Густа й задихана.
Собаки у дворах
Все виють і гавкають
Й вселяють в серце страх
Дворища замкові...

Стражденний люд стомивсь,
Що в світі коїться!
На кладовищах свищ
Не заспокоїться.
Із духом Сатани
В могили ломляться
О, Боже, спогляни,
Що в світі коїться!

І знову стук копит
Земля здригається.
О, мите, зупинись,
Ти чуєш, кається
Чиясь душа. За що?
За все і всіх...
Вона була ніщо,
Бо мала гріх.

А кінь усе біжить,
Трава гойдається,
І слід важких копит,
Мов знак, лишається...