Приспів:
Втрачені ілюзії усього мого життя,
Ніби не боюсь, але одинокая,
Сповнена любов'ю, вірою, натхненням,
Де ховалась мрія, де моя надія вмерла?

Ну от представ собі: іду я вечором по вулиці,
Там бачу синю машину в полоски з мигалками...
Чуть злегка під градусом, не сон, але факт,
В голові бардак, дим, трек присвячується тим,
Хто не встиг обійти, не зумів себе знайти.
Попросту не просто втілити всі мрії у життя,
Важко у болоті грузнути, а з нього вийти важче.
Ну був би я мажор, припустимо, жилося б краще...
Без базара, да не було б скоріше всього цього слова,
Зараз і раз я вирішив викладати все на листі.
Знаю, хоч для мене ці слова тоді не пусті,
Ми самі носії уяви...
Я мрію віддихати у Криму, а не в Маямі,
Я мріяв бути на верху, а от сиджу у ямі...
І де моя надія?.. Чому і з часом помирали мрії?..
Любов до віри поховали втрачені ілюзії...

Приспів. (2)

Були мрії, які змішались з болотом,
Спочатку я розписував усе по нотах,
Питання: хто ти і хто я на цьому світі?..
Одне я знаю точно, ми повинні жити!
І на могилу не забудь покласти квіти
Людям, які не зможуть з нами порадіти...
А, що робити, бо остальне немає значення,
Для мене ці ілюзії навіки втрачені...
Сказати: До побачення! І повернутися спиною...
Пробачити усіх і залишитися собою...
Стати стіною, дорогою на іншу сторону,
Та головне не бути поживою для воронів,
Для ворогів, які ламають наші сподівання,
На жаль можливості не збігаються з бажанням
І ці старання з роками кріплять нашу волю,
Я вірю, ми зіграєм ще позитивні ролі!..

Приспів. (2)