Приспів:
Він зробить масу компліментів - і повіриш ти,
А завтра їх забуде, ось і все - пора йти.
І ти із зонтиком усі калюжі обминаєш,
Пускаєш дим і з димом біль цю відпускаєш...

Напевно, ти живеш ілюзіями ще вчорашніми,
Хотіла кави, а почалося все з шампанського.
І, як завжди, ця осінь за вікном, дощі,
Пора романтики і захотілося душі
Небесних відчуттів. Своїм він поглядом стріляє,
Вино, свічки і скрипка так душевно грає,
І ти вбиваєш фрази всі, які він тобі скаже,
Він з себе клеїть дурня, коли своє "Так" ти скажеш.
Вичікує момент і задає просте питання:
Де саме ти живеш? Чи вільна твоя спальня?
Ти самовільно киваєш головою, багатий товстосум
На цей вечір лише з тобою.
Сідаєш з ним в таксі і танеш ти в його обіймах,
Приїхали, мерсі, і піднімаєтесь на ліфті,
А завтра ти вже плачеш і ридаєш у подушку,
І пам'ятаєш компліменти, які казав на вушко...

Приспів.

Він зробить масу компліментів - і повіриш ти,
А завтра їх забуде, ось і все - пора йти.
І ти із зонтиком усі калюжі обминаєш, пускаєш дим...

Шалена кількість компліментів в такі моменти,
Хочеться поділити на малесенькі фрагменти,
Запам'ятати все, життя, як казка,
І хто б тільки подумав, що в цьому буде така розв'язка.
Ти не відводила погляду від дешевих обманів,
Він знав ще кілька слів і ти уже награні:
Погляд, подих, слово, все знову і знову,
Ти вірила в його слова, наче в молитву Богу.
Тебе розводили строго, а ти велась.
І вже далеко не перший раз ти обпеклась,
За весь цей час не відшукала підходящих фраз,
Гора образ, думки про нас, погляди мас.
Ти так захоплено вірила в безтурботне життя,
Була готова віддати всі мегабайти свого серця,
Але прийшов наступний день і зрозуміла ти,
Що компліменти всі ці були лиш пасткою у сіті...

Приспів.

Він зробить масу компліментів - і повіриш ти,
а завтра їх забуде, ось і все - пора йти.
І ти із зонтиком усі калюжі обминаєш, пускаєш дим...

Він знає безліч варіантів, на які ти поведешся,
Знову робить компліменти - ти йому смієшся.
Де ж твої амбіції? Де грації твої?
Наївно віриш у казки, в історії Шекспіра,
Та тут все навпаки, все має свою віру,
Він для тебе - ангел-охоронець і ти у нього свято віриш,
Казала: покохала вперше і востаннє.
Тільки він не в стані оцінити те, що має.
День за днем минає, під дощову мелодію
Сидиш одна біля вікна, звучать слова,
Які тобі писав на березі Дніпра.
І твої почуття на грані, як і мої рими рвані,
Біль приносить осінь рання
І твої лілії покриті інеєм на склі,
Виводиш лінії, поєднуєш два імені,
В самоті ти згадуєш ось ці фрагменти,
Ночі, дні, яскраві компліменти...

Приспів.

Він зробить масу компліментів - і повіриш ти,
а завтра їх забуде, ось і все - пора йти
І ти із зонтиком усі калюжі обминаєш, пускаєш дим...