Приспів:
Спогади про нас, згадуєм той час,
За вікном дощі, ти спалив вірші...
Не питай мене, як там на душі,
Почуття живі залиши у сні...

Нас полонили мелодії - таке буває,
В простому танці, обмінюючись поглядом,
В очах її шукаю дотик, в лице холодний вітер,
Знову нема розмови і так по колу.
І знову у ресторанах нових та там, де мука,
Там, де ж пани багаті та і я не багатий,
І що запропоную їй?.. Хіба, що чаю з медом,
Клаптик паперу, де я римую її очі репом.
Для неї просто, як дитина, проста малеча,
Іще хвилина - її рука на плечах - це так приємно,
Але ж у неї інша думка, а я - простий вантажник,
Нема грошей на сумку, для неї був готовий
В житті на все піти, завжди кохати,
Бути вірним і не зрадити, але ніхто не міг
Заради розлуці і все залишилось спогадом минучим...

Приспів.

Дарувала посмішку і я знов поспішив,
Ну з чим хотів добитися твого кохання, скажи?
Чому я не тримаю за руку чи ти соромишся?
Чи через те, що не тримаю марку?..
Ай, ну ладно, я ж не солоденький такий, як він,
Крила обірвалися від змін, зима холодна
І печаль така безжальна,
І в телефоні чутно лиш одне мовчання...
Знаєш ти, чи ти знаєш,
Чи взагалі у ньому своє щастя уявляєш?..
Танеш, ти, як лід, танеш,
У моїх очах ти поступово губишся,
Що маєш віриш, і чи повіриш ти:
Усе давно уже немає сенсу,
Мені набридло, що втирає швидше,
Усе залишилось моїм спогадом минучим...

Приспів.