Ця осінь – мов застояна вода,
Це гілля – обважніле і безлисте.
І дні ковтає мовчазна сльота,
І дні – немов розірване намисто.

Дощі, і сніг, і мжичка, і дощі,
І бій копит, застиглий у повітрі,
А потім ви – убрані у плащі –
За обрій відлітаєте за вітром.

І знову дощ, і знову мокрий сніг
Та плач ворон, надсадний і печальний.
А я ступаю тихо на поріг
У мертвий сон зануреної спальні.

Клепсидра вже не лічить часу й сліз,
І згас вогонь – без пристрасті та шалу.
Ти звідси запах мій у пазусі поніс
Безлистій осені і снігу на поталу.

Наллю вина у келих і до губ
Притулю мовчки срібло почорніле, –
Сьогодні я не вчула звуків труб
У завиваннях вітру знавіснілих.