Підкотилась осінь яблуком рум'яним,
Знов зі мною тужить одинокий птах.
Так давно без тебе, горлице кохана, |
Де ж ти заблукала у чужих краях? | (2)

Глянь, донька доросла, син - юнак змужнілий,
На подвір'ї мальви ще не одцвіли.
Тільки в мене скроні більше побіліли |
І струмочки зморшок глибше пролягли. | (2)

Не до дна ще, знаю, випита розлука,
Стосиком чекання зболені листи.
Вірю, в шибку стиха крильцем хтось постука, |
Стрепенеться серце, змовкну в слові "ти..." | (3)

Ти...