Швидкістю тепла плинністю жалю
Не чіпай весна льоду й кришталю.
Розтопи сніги освітли печаль
Та все, що на душі – не чіпай, не чіпай.

Був і згинув
Кохав зиму
Тільки печаль
Не чіпай її весна, не чіпай.

Правдою казок, вірою на раз
Обійди разок мою пристрасть.
Очі розтопи, душі розігрій
Тільки ж не мені, бачить Бог, не їй.

Може згинуть
Моя зима
Тільки печаль
Не чіпай її весна, не чіпай.

Швидкістю тепла плинністю жалю
Не чіпай весна на душі калюж.
Будуть чудеса, бо годі чудасій
Буде ще й на тебе, весно, осінь.

Там і згину,
Впаду в зиму.
Тільки печаль,
Не чекай її, весна, не чекай.