Ця пісня може застаріти
До того, як буде написана,
Бо ті, що вчора приносили квіти,
Сьогодні з вилами та зі списами.
Ця пісня може запізнитись
До того, як буде проспівана,
Бо ті, хто божився нас боронити,
Кийки на світанках встромляють у спину нам.
Ніхто не знає, що буде далі
В нас на Майдані, в нас на Майдані.

Ніхто не знає – гострити палі
Чи терти свої персональні дані.
Ця пісня, на щастя, не дасть прогнозів,
Від неї, на жаль, не почуєш відповідь:
Чи вистоїть розум, чи вщухнуть морози,
Чи зможемо в очі дивитися світові.
Цю пісню не чутимуть за щитами,
Її не співатимуть на барикадах,
Бо досі ніхто не збагнув і не втямив,
Що ж там попереду, хто ж там позаду.
Ніхто не знає, що буде далі
В нас на Майдані, в нас на Майдані.

Ніхто не знає – гострити палі
Чи терти свої персональні дані.
Ця пісня може навіть померти
До того, як буде народжена.
Бо комусь потрібні наступні жертви,
А комусь – нові нагородження.
Ця пісня не зцілить розгніваний мозок,
Потрощені ребра й роз'ятрене серце,
Це просто слова про одвічну загрозу
Віддати єдине, що в нас зостається.