Ой під дубом, під зеленим чубом сяяла зоря,
А у гаю сліпий кобзар блукає без поводиря...
В небі курочка літає, хоч не ті крила,
Україна геть сліпая, хоч і не стара!

Ой к полі золота пшениця виросла в уклін,
Нашій Люді по самії груди, а Віті – до колін.
А малечі – ген по плечі колос достає,
А героя з головою він накриває!

Ой під дубом, під зеленим місяць засвітив,
А у гаю з кобзарем гуляють вже шість поводирів...
В небі курочка літає – вже тії крила,
Україна прозріває, та уже стара!