Cm Очі відьми мов зорі, очі відьми мов зорі,
   CmЇї чорні очі, ніCmби роси проGзорCmі.
   CmНаче морок безодні, наче морок безодні,
   CmЯк той лід холодCmні, її очі GбездCmонні.

   УGmночі осінній вCm/Gіє вітер,
   На бGmолоті сич сCm/Gтарий кричить.
   GА враCmнці на покосиCm вибігає Cmбоса
   ТаCm розпускаєCm коси, роCm/Gсой змиває сльоCmзи з очGей.Cm  

Очі відьми мов зорі, очі відьми мов зорі,
Її гіркі сльози, ніби роси прозорі.
Серед хащі могила, серед хащі могила,
Там згубили люди, кого відьма любила.

Уночі осінній виє вітер,
На болоті сич старий кричить.
А вранці на покоси та вибігає боса,
Росою миє коси, до лісу квіти носить...

Уночі осінній віє вітер,
На болоті сич старий кричить.
А вранці на покоси вибігає боса
Та розпускає коси, росой змиває сльози з очей.