Мій батько – зелений ліс.
Мати – холодна ріка на півночі.
Спав я п’ять тисяч літ,
Посеред мста збувся я сну свого.

Замість трави асфальт.
Там де був ліс – бетонні стіни.
Смердючий залізний звір
Видрав у мене клапоть шкіри
Проклятий містом чорний вовк,
Самотній чорний вовк.
Батько мій, сивий ліс,
Матінко люба, ріка –
Де ж ви? Де ж ви?

На іклах – піною кров.

Червоне сплелося із чорною шерстю.
Очі двоногих вбивць
Радісно сяють ненавистю.
Проклятий містом чорний вовк,
Самотній чорний вовк.
Батько мій, сивий ліс,
Матінко люба, ріка –
Де ж ви? Де ж ви?

"Ти біжи мій син, доки місто спить,
Крізь холодну ніч – доки, доки стане сил.
Мій єдиний син, мій могутній вовк,
Зорі нагорі вкажуть шлях тобі.
Поспішай, мій син!.."