Україно моя, Україно!
Чом пісні не співаю тобі!?
Не гараздого маєш ти сина,
Моє серце і розум в імлі.

Заквітчай мене, Ненько, полями
І вітрами поринь в височінь,
Мої сни розбуди солов'ями,
Чистим подихом в душу прилинь.

В горнім домі небесному твому
Неосяжнеє сяйво буя.
То любов зоряна і потому,
Там дорога до Бога твоя.

Я прошу тебе, мила, кохана,
Ти з'єднай мене з Богом моїм,
Надихни мене силою, Мамо,
Доторкнись вічним духом твоїм.

Та я ж хочу не їсти, не пити,
А любити Христа і тебе
І не тільки одвічно би жити,
А розкраяти в зірки себе.

Запалали б вони теплом Божим
В океані із смутку і сліз,
І як був би на це я спроможним,
Натхнення промені сіяв би скрізь.