– Де ж ти, доню, убираєшся?
Де ж ти же, доню же, убираєшся,
Білесенько же умиваєш(ся)?

– Піду, ненько, миж чужиє люди.
Піду же, ненько же, миж чужиє люди.
Ой там міні же се горечко й бу(де).

Ой там гора кременистая.
Ой там гора кременистая.
Там свекруха наровиста(я).

Вона ж міні нарови покаже.
Вона же міні же нарови покаже.
Вона же міні же правдоньки не ска(же).

Шо й не скажу – вона й перекаже.
Шо й не скажу же – вона перекаже.
Шо й не зроблю же – вона й переро(бе).

Їсти хочу я – серденько в’яне.
Їсти же хочу же я – серденько в’яне.
Хліба вріжу же – вона й скосо гля(не).

Як би ж моя рідна й ненька знала.
Як би же моя же рідна й ненька знала,
Вона би міні же вечерять присла(ла).

Хоч орликом, хоч орлицьою.
Хоч орликоме, хоч орлицьою,
Хоч братікоме, хоч сестриц(ьою).

А братіка та й дома й немає.
А братіка же та й дома немає.
А сестриця же дороги не зна(є).