Я дякую долі за отчі пороги,
Ніколи в житті я спокою не знав,
В дорозі, в роботі шукав я підмоги,
Наснагу душі від землі я черпав.
Вам дякую мамо, за все, що я маю,
За мову, добро і науку просту,
Що я прихиляюсь до отчого краю
І в серці несу свою неньку святу!

Приспів:
А мати навчала життя нас любити, |
За правду стояти і честь берегти, |
Дай Боже їй долі - у щасті прожити, |
Онуків навчити і спокій знайти! | (2)

Я знав і гордився, що доброго роду,
Що я українець і на тому стою,
Тому і в житті не шукатиму броду,
Бо звідав глибини у ріднім краю.
Горнулась до мами вся наша родина,
Світанки у полі стрічала вона,
Казала, найперше, мій сину, людина
Любов'ю довічна і шана земна.

Приспів.