Любив собі пан дівчину,
Вона його не любила,
Дарував він їй прикраси,
Вона їх носила.
Дівка не віддалась |
Та ще й напивалась |
І плелась собі до хати, |
Хлопця пригортати. | (2)

Приспів:
Що то за дівчина, |
Що пана дурила? |
Чистила кишеньки, |
Бо він багатенький! | (2)

Якось пан цей розгнівився,
Узяв собі та й напився:
Геть з очей моїх, кохана,
В тобі помилився!
Дівчина збагнула, |
Сльозу проковтнула, |
Вже багатства їй не бачить - |
Он, що воно значить. | (2)

Приспів.

Тож шануй, панове, прошу
Свою гордість, мов жар-птицю,
Та за свої круті гроші
Не хапай спідницю!
Дівка вередлива, |
Дурником зробила |
І, забравши гроші й злото, |
Пана розорила! | (2)

Приспів. (2)