Моя пора - то синій спів кохання,
Де я уже над квітами стою,
І кожен цвіт, мов зоряне стрічання,
І кожен цвіт, мов зоряне стрічання
З барвінком долі в отчому краю!

Приспів:
У кожного своя пора кохання,
На все життя її запам'ятай!
А душу часто зцілює страждання,
Хоч я прошу - не треба, не страждай!

Моя пора - то синій голос неба,
Воно уже схилилось до вікна,
Мені ж тобі всміхнутись, люба, треба,
Мені ж тобі всміхнутись, люба, треба,
Щоб нам обом всміхнулася весна.

Приспів.

Моя пора - то синій дзвін барвінку,
Його в собі від роду я несу,
Він з вечора засвічує зоринку,
Він з вечора засвічує зоринку
І гасить на очах моїх сльозу!

Приспів. (4)

Хоч я прошу - не треба, не страждай!
Хоч я прошу - не треба, не страждай!