Літа спливають хвилями ріки,
І світ красивий нам дарує мати,
Усе життя кохають нас жінки,
З якими нам радіти і страждати.
На всіх дорогах я шукав любов,
Свою найкращу, ніжну і єдину,
Аж випадково в Києві знайшов
І ось тепер, і ось тепер
Я від кохання гину!

Приспів:
По Хрещатику, по Хрещатику
Українка красива йде,
Я шукав таку, я шукав таку
І не міг віднайти ніде.
Аж зустрів її на Хрещатику,
Сонце блиснуло з-під повік,
Мій Хрещатику, любий сватику, |
Я за це тобі вдячний повік! | (2)

У неї коси, як поліський льон,
Їх виплекала там красуня-мати,
А чорні очі - галицький пасльон,
Який косив ще змалку її тато.
І ось тепер кияни ми удвох,
В столиці нам заможно і весело,
Та тільки наші душі - бачить Бог -
Усе ж летять, усе ж летять
У батьківські оселі!

Приспів. (2)