Ти із мене писав портрети,
Зупиняючи час життя.
Буйно барвами силуетів
Усміхались у майбуття.
Поспішали із часом разом,
Розбігалися хто куди...
Пишеш постаті на терасах,
Пишеш постаті на терасах,
Пишеш постаті на терасах,
Я у римах – нові світи.

Кілометрами стогнуть ноги,
Різні тліють ще почуття.
Мов намисто, сидять тривоги,
Лиш з портрету всміхаюсь я –
Тихий свідок мене самої.
Не тьмяніє та вічна мить.
Перед дзеркалом із собою,
Перед дзеркалом із собою,
Перед дзеркалом із собою
Сивиною печаль бринить.

Крутить далі жага фортуни,
І роки уперед спішать.
А з портрету, як завжди юна,
А з портрету, як завжди юна,
А з портрету, як завжди юна,
Усміхнулася вслід душа...